Школам

01 Серпня 2025

Трансформація глобальної освіти для досягнення Цілей сталого розвитку та створення безбар'єрного простору

Світова освіта стоїть перед нагальною потребою трансформації, що зумовлена ескалацією деструктивних дій та стійкими проявами нерівності.

Ірина Єцкало

Попередній перегляд статті Трансформація глобальної освіти для досягнення Цілей сталого розвитку та створення безбар'єрного простору

Цей звіт представляє комплексний підхід до перетворення освітніх систем, який ґрунтується на Цілі сталого розвитку 4 (ЦСР 4) – "Якісна освіта". Пропонована рамка охоплює інтеграцію освіти для сталого розвитку (ОСР), освіти для глобального громадянства (ОГГ) та всеосяжних стратегій інклюзії, включаючи створення безбар'єрного фізичного, соціального та цифрового простору. У звіті наголошується на важливості багатостороннього підходу та необхідності постійних інвестицій для побудови стійких, справедливих та орієнтованих на майбутнє освітніх систем у всьому світі.

Імператив глобальної трансформації освіти

Контекстуалізація глобальних викликів: Глибокий вплив деструктивних дій на освіту

XXI століття характеризується складними, взаємопов'язаними глобальними викликами, які глибоко порушують людський розвиток і, що критично важливо, освітні системи. Хоча стаття "Глибокий аналіз деструктивних дій людини та шляхів їх подолання" не деталізує безпосередній вплив цих дій на освіту, інші дослідження чітко вказують на їх руйнівні наслідки.

Війни та збройні конфлікти. Війни визначаються як конфлікти між політичними групами, що включають військові дії значної тривалості та масштабу, від воєн на виснаження та маневрених війн до революційних та внутрішньодержавних конфліктів. Їхні соціальні наслідки є катастрофічними: психологічні травми, такі як ПТСР, депресія та тривожність, вражають 13-17% солдатів та мільйони цивільних осіб, особливо дітей, яких, за оцінками ООН, у зонах конфлікту налічується 250 мільйонів. Масове переміщення населення є поширеним явищем, з 55 мільйонами внутрішньо переміщених осіб у 2020 році. Конфлікти також призводять до соціальної дезінтеграції, руйнуючи соціальну згуртованість, спричиняючи розлучення сімей та втрату культурної ідентичності. Економічні витрати величезні, досягнувши 14,76 трильйона доларів США у 2017 році, причому військові витрати становлять понад 37% цієї суми. Крім того, війни спричиняють значну деградацію довкілля через вирубку лісів, забруднення та викиди парникових газів.

Прямий вплив на освіту є руйнівним. Напади на школи, учнів та вчителів є поширеними, порушуючи право дітей на освіту. Затяжні конфлікти впливають на майбутнє цілих поколінь дітей, залишаючи їх без навичок, необхідних для внеску у розвиток своїх країн та економік. Наприклад, у 2025 році понад 130 000 дітей у провінції Ітурі ДР Конго залишилися поза школою через ескалацію насильства, а в Афганістані 2,2 мільйона дівчаток були позбавлені права на освіту. Конфлікти призводять до пошкодження або руйнування освітньої інфраструктури, скорочення витрат на освіту та втрати освітніх кадрів. За оцінками, у 2011 році понад 13 мільйонів дітей молодшого шкільного віку, які не відвідували школу, перебували в країнах, безпосередньо або опосередковано постраждалих від збройних конфліктів. Освіта в зонах конфлікту серйозно страждає від насильства, нестабільності та руйнування, що призводить до втрати безпечних навчальних просторів, дефіциту ресурсів, переповненості класів та застарілих навчальних матеріалів.

Психологічний вплив конфлікту на освітнє середовище є значним. Постійна напруга, спричинена конфліктами, призводить до підвищеного рівня стресу, тривоги, розчарування та недовіри серед керівників шкіл, вчителів та учнів. Це підриває їхню здатність до чіткого мислення, спільної роботи та загального розвитку. Гендерно-специфічні бар'єри також посилюються: дівчатка непропорційно страждають у зонах конфлікту, часто першими припиняють навчання та останніми повертаються до школи через проблеми безпеки, особливо під час поїздок, або через примусові дитячі шлюби як механізм подолання економічних труднощів.

Тероризм. Тероризм визначається як метод примусу, що використовує або погрожує насильством для поширення страху та досягнення політичних чи ідеологічних цілей, часто несподівано спрямований проти невинних жертв. Загрози еволюціонували від великих групових змов до атак одинаків, часто радикалізованих онлайн. Хоча стаття 1 не деталізує прямий вплив тероризму на освіту, дослідження показують, що неадекватний доступ до якісної освіти може підживлювати вербування терористів. Навпаки, освіта є потужним інструментом для формування стійкості учнів до насильницького екстремізму, зміцнення їхньої прихильності до ненасильства та миру шляхом протидії ненависницьким наративам. ЮНЕСКО активно працює над запобіганням насильницькому екстремізму через освіту, протидію мові ненависті, сприяння міжкультурному діалогу та боротьбу з расизмом та дискримінацією.

Техногенні катастрофи. Ці катастрофи відрізняються від природних наявністю елемента людського наміру, недбалості або помилки, пов'язаних з несправністю антропогенної системи. Приклади включають промислові аварії, такі як витік токсичного газу в Бхопалі та Чорнобильська ядерна катастрофа, а також екологічні катастрофи, як "мертва зона" в Мексиканській затоці та "Великий смог" у Лондоні. Екстремальні кліматичні явища, часто посилені людською діяльністю, порушили навчання щонайменше 242 мільйонів учнів у 85 країнах у 2024 році. Ці події пошкоджують шкільну інфраструктуру та приладдя, ускладнюють маршрути до школи, створюють небезпечні умови навчання та впливають на концентрацію, пам'ять, психічне та фізичне здоров'я учнів. Тривалі закриття шкіл збільшують ризики дитячих шлюбів та дитячої праці, непропорційно впливаючи на дівчаток. У 2024 році кліматичні порушення поставили під загрозу випадіння зі школи додатково 20 мільйонів дітей в Африці.

Інші форми суспільного насильства (геноцид, етнічні чистки, організована злочинність). Геноцид та етнічні чистки – це дії, спрямовані на фізичне знищення або переміщення соціальної групи, що вимагає доведеного наміру. Організована злочинність має руйнівний вплив на суспільство, використовуючи насильство та залякування, підриваючи громадянські та політичні права, відволікаючи ресурси від соціальних потреб та експлуатуючи молодь. Геноцид у Руанді, наприклад, глибоко змінив її освітню систему, вплинувши на мовну реформу та розширивши доступ до освіти після геноциду. Навчання про Голокост та інші геноциди є критично важливим для розуміння масового насильства, розпізнавання попереджувальних знаків та сприяння правам людини та громадянській активності. Організована злочинність та міжособистісне насильство впливають на мільйони дітей, шкодячи їхньому фізичному та психічному здоров'ю та впливаючи на освітні результати. Надання освіти та організованих заходів може допомогти запобігти насильству, підвищуючи ймовірність того, що діти знайдуть оплачувану роботу в дорослому віці та зменшуючи їхню схильність до агресивної поведінки. Школи можуть покращити освітні результати, запобігаючи насильству та реагуючи на нього, навчаючи життєвим навичкам, таким як спілкування, управління емоціями та вирішення конфліктів.

Вплив деструктивних дій на освіту виходить за рамки безпосередніх руйнувань, створюючи міжпоколінний цикл позбавлення освіти та конфліктів. Коли війни та збройні конфлікти руйнують освітню інфраструктуру та переміщують мільйони дітей, це безпосередньо перекриває доступ до навчання. Діти в зонах конфлікту страждають від серйозних психологічних травм, що фундаментально погіршує їхні когнітивні функції, емоційне благополуччя та здатність до навчання. Без постійного доступу до якісної освіти ці діти виростають без базових та передових навичок, необхідних для значного внеску у відновлення та економіку своїх країн. Це призводить до реального ризику створення "втраченого покоління" – осіб, які знали лише кризу та не мають людського капіталу, надії та можливостей для відбудови своїх суспільств. Такий брак освіти та економічних можливостей, у поєднанні з невирішеною травмою та соціальною дезінтеграцією, може створити благодатний ґрунт для майбутніх конфліктів, радикалізації або залучення до організованої злочинності, тим самим увічнюючи цикл деструктивних дій. Таким чином, вплив деструктивних дій на освіту – це не просто тимчасове порушення, а глибока, системна рана, яка увічнює міжпоколінний цикл бідності, нестабільності та насильства. Освіта, отже, стає не просто фундаментальним правом людини, яке потрібно захищати, а стратегічним імперативом для розриву цих циклів, сприяння довгостроковій стійкості та забезпечення сталого миру.

Освіта також виступає як проактивний щит проти деструктивних сил. Стаття 1 визначає тероризм та організовану злочинність як деструктивні дії, а інші джерела прямо вказують, що неадекватний доступ до якісної освіти може підживлювати вербування терористів. Аналогічно, надання освіти може допомогти запобігти насильству. ЮНЕСКО підкреслює, що освіта є потужним інструментом для формування стійкості учнів до насильницького екстремізму та зміцнення їхньої прихильності до ненасильства та миру шляхом протидії ненависницьким наративам. Освіта сприяє розвитку таких важливих компетенцій, як критичне мислення, міжкультурне розуміння та навички вирішення конфліктів. Дослідження показують, що суспільства з вищим рівнем освіти частіше вирішують конфлікти ненасильницьким шляхом і мають більшу політичну стабільність. Школи забезпечують безпечний простір, де діти можуть бути захищені від загроз, таких як зловживання, експлуатація або вербування збройними силами. Освіта описується як "рятівна" та "життєзабезпечуюча" в умовах надзвичайних ситуацій, забезпечуючи нормальність та структуру. Це означає, що освіта є не просто пасивною жертвою деструктивних дій, а життєво важливою запобіжною та пом'якшувальною силою. Стратегічні інвестиції в якісну, інклюзивну освіту, особливо через освіту для миру та глобального громадянства, можуть імунізувати суспільства від першопричин насильства, радикалізації та соціального розпаду, перетворюючи потенційних жертв на активних агентів миру та стабільності.

Нарешті, глобальні виклики посилюють існуючі освітні кризи. Глобальні освітні системи вже до цього не справлялися з мільйонами дітей через брак кваліфікованих вчителів, переповнені класи та відмінності в якості та доступі до освіти. Екстремальні кліматичні явища, які часто посилюються людською діяльністю, посилюють існуючу кризу навчання, руйнуючи інфраструктуру та порушуючи навчальний процес. Зони конфлікту, що вже стикаються з такими проблемами, як відсутність безпеки, дефіцит ресурсів та застарілі матеріали, бачать, як ці проблеми посилюються через триваюче насильство та переміщення. Країни з низьким та нижчим середнім рівнем доходу непропорційно страждають від кліматичних порушень (74% постраждалих учнів), а вразливі групи, такі як дівчатка, особливо страждають від конфліктів. Це підкреслює, що глобальні деструктивні дії не створюють освітніх проблем у вакуумі; скоріше, вони діють як потужні прискорювачі, посилюючи та поглиблюючи вже існуючі системні слабкості та нерівності в освітніх системах. Це вимагає подвійного підходу до трансформації: усунення безпосередніх наслідків криз та одночасне зміцнення базової стійкості, справедливості та якості освітніх систем у всьому світі, щоб витримувати майбутні потрясіння.

Цілі сталого розвитку та освіта: Фундамент трансформації

Ціль 4: Якісна освіта – Наріжний камінь сталого розвитку

Цілі сталого розвитку (ЦСР) є універсальною рамкою, прийнятою у 2015 році, що окреслює амбітний план дій до 2030 року для досягнення сталого майбутнього та забезпечення того, щоб ніхто не залишився поза увагою. Освіта прямо розглядається в ЦСР 4: Якісна освіта, яка має на меті "забезпечити інклюзивну та справедливу якісну освіту та сприяти можливостям навчання протягом усього життя для всіх".

Перехід від Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) до ЦСР розширив фокус освіти від простого забезпечення загальної початкової освіти до більш цілісного розуміння ролі освіти у сталому розвитку, підкреслюючи якість, інклюзивність, справедливість та навчання протягом усього життя. Було досягнуто значних успіхів у розширенні доступу до освіти та сприянні рівності для дівчаток у більшості регіонів. Однак, попри цей прогрес, світ не зміг досягти Цілі розвитку тисячоліття щодо загальної початкової освіти до 2015 року, і у 2013 році 59 мільйонів дітей початкового шкільного віку не відвідували школу.

Сьогодні існують численні виклики, що перешкоджають досягненню ЦСР 4. Приблизно 244 мільйони дітей не відвідували школу, і ця тенденція, схоже, зростає зі збільшенням конфліктів у всьому світі. У країнах з низьким рівнем доходу понад 80% дітей не можуть читати до кінця початкової школи, що підкреслює значні відмінності в освітніх результатах. Нерівність у доступі та якості освіти зберігається, і мільйони дітей залишаються поза школою. Лише половина всіх початкових шкіл мають базову інфраструктуру та матеріали для адекватного навчання учнів з інвалідністю, а одна з п'яти початкових шкіл у всьому світі не має окремих санвузлів для хлопчиків та дівчаток. Існує також гостра нестача кваліфікованих вчителів та ресурсів для їх підготовки, що є тривожною тенденцією, посиленою економічними труднощами та заходами жорсткої економії у багатьох урядах. Останні оцінки показують значне зниження показників з математики та читання в багатьох країнах, що вказує на проблеми, які виходять за рамки впливу пандемії COVID-19.

Освіта є ключовим фактором для досягнення багатьох інших Цілей сталого розвитку. Вона дозволяє людям вирватися з циклу бідності, допомагає зменшити нерівність, досягти гендерної рівності та дає людям можливість жити більш здоровим та сталим життям. Вона також має вирішальне значення для формування толерантності між людьми та сприяє створенню більш мирних суспільств. Щоб досягти ЦСР 4, фінансування освіти має стати національним інвестиційним пріоритетом, а такі заходи, як безплатна та обов'язкова освіта, збільшення кількості вчителів, покращення базової шкільної інфраструктури та використання цифрової трансформації, є вкрай важливими.

Інтеграція інклюзії та безбар'єрного простору в освіті

Види інклюзії та педагогічні підходи

Інклюзивна освіта – це ключова стратегія для забезпечення того, щоб усі діти здобували якісну освіту для розвитку своїх навичок та реалізації свого повного потенціалу. Вона передбачає посилення умов та можливостей освітніх систем для задоволення потреб усіх дітей, незалежно від статі, етнічної приналежності, мови, соціально-економічного статусу, національності, місця проживання та статусу інвалідності.

Існують різні моделі інклюзії, кожна з яких має свої особливості та переваги.

Повна інклюзія передбачає, що всі учні, включаючи тих, хто має інвалідність, навчаються разом в одному класі протягом усього навчального дня. Цей підхід сприяє соціальній взаємодії, зменшує стигму, розвиває емпатію та створює єдине навчальне середовище.
Часткова інклюзія означає, що учні проводять більшу частину часу у звичайному класі, але отримують додаткову підтримку поза ним від освітніх експертів. Ця модель забезпечує гнучкість та цільову підтримку відповідно до індивідуальних потреб учнів.
Мейнстрімінг – це вибіркове включення учнів зі спеціальними освітніми потребами в один або кілька звичайних класів, якщо вони відповідають певним академічним або поведінковим стандартам.
Зворотна інклюзія передбачає інтеграцію учнів без інвалідності в середовища, призначені переважно для учнів з інвалідністю, з метою сприяння соціальній взаємодії та взаєморозумінню.

Для підтримки цих моделей інклюзії необхідні відповідні педагогічні підходи.

Універсальний дизайн для навчання (UDL) є набором принципів для розробки навчальних планів, що надає всім учням можливості для навчання, усуваючи бар'єри, спричинені негнучкими навчальними програмами. UDL ґрунтується на трьох основних принципах: множинні засоби представлення інформації (що вивчається), множинні засоби дії та вираження (як учні демонструють свої знання) та множинні засоби залучення (чому учні зацікавлені в навчанні). Цей підхід підтримує кооперативне навчання, диференційоване навчання, проєктне навчання та мультисенсорне навчання.

Культурно-чутливе навчання підкреслює визнання, цінність та інтеграцію культурного походження учнів у навчальні практики. Вчителі можуть включати культурно релевантні матеріали та приклади в уроки, сприяючи почуттю приналежності та зв'язку для учнів з різним походженням. Підхід, заснований на сильних сторонах, зосереджується на використанні сильних сторін усіх учнів, що сприяє позитивному досвіду навчання та підвищує самооцінку.

Мультимодальне навчання передбачає представлення інформації у різних форматах, таких як візуальні посібники, аудіозаписи та практичні заняття, щоб задовольнити різноманітні стилі навчання та забезпечити доступність для всіх.

Стратегії соціальної інклюзії також мають вирішальне значення для створення сприятливого середовища. Це включає моделювання належної поведінки вчителями, призначення класних обов'язків для розвитку відповідальності та командної роботи, рольові ігри для відпрацювання соціальних навичок, програми "друзів по листуванню" для розвитку письмової комунікації, систему "старших друзів" для взаємодії з різними віковими групами, а також великі та малі групові заняття для розвитку навичок командної роботи. Створення відчуття приналежності шляхом знайомства з учнями, включення групових активностей, заохочення всіх голосів та надання вибору й гнучкості в завданнях є важливим для того, щоб кожен учень відчував себе цінним. Встановлення чітких та справедливих правил, сприяння позитивній взаємодії з однолітками та використання кооперативного навчання також є ключовими для створення інклюзивної атмосфери.

Створення безбар'єрного середовища: Від фізичного до цифрового

Створення безбар'єрного середовища в освіті є фундаментальним правом людини, що забезпечує рівний доступ до просторів, послуг та можливостей для всіх, незалежно від фізичних чи когнітивних здібностей. Це виходить за рамки лише фізичної доступності, охоплюючи комунікаційні та цифрові аспекти.

Фізична доступність є наріжним каменем безбар'єрного середовища. Це включає такі елементи, як пандуси, ліфти, широкі дверні отвори та доступні паркувальні місця, що дозволяють людям з обмеженими можливостями пересування самостійно пересуватися в громадських місцях. Адаптація середовища до фізичних обмежень, таких як відсутність ліфтів або наявність численних сходів, є критично важливою. Дизайн спортивних споруд також має враховувати видимість, безпеку та наявність адаптивних інструментів, щоб забезпечити повноцінну участь. Важливо також забезпечити безпечні маршрути до школи та демілітаризувати освітні простори, щоб захистити учнів та вчителів.

Комунікаційна доступність усуває бар'єри, які можуть перешкоджати доступу до інформації та послуг для людей з порушеннями слуху, мовлення або зору. Це передбачає надання альтернативних форматів, таких як Брайль, аудіоописи та інтерпретація мови жестів. Цифрові платформи та вебсайти повинні бути розроблені з функціями доступності, такими як скрінрідери та опції зміни розміру тексту. Використання інклюзивної мови, яка є гендерно-нейтральною, орієнтованою на особу та уникає стереотипів, є важливим для створення поважного та чутливого середовища.

Цифрова інклюзія та технології відіграють трансформаційну роль у створенні інклюзивних освітніх середовищ.

Допоміжні технології (AT) охоплюють широкий спектр інструментів, пристроїв, програмного забезпечення та обладнання, розроблених для підтримки та покращення досвіду навчання учнів з інвалідністю або труднощами в навчанні. Приклади включають програмне забезпечення для перетворення тексту в мову (Text-to-Speech), таке як Speechify та Kurzweil 3000, та програмне забезпечення для перетворення мови в текст (Speech-to-Text), таке як Dragon та MathTalk. Додатки для доповненої та альтернативної комунікації (AAC), такі як Proloquo2Go та TouchChat HD, надають настроювані системи зв'язку на основі символів. Інші інструменти включають альтернативні пристрої введення (адаптовані клавіатури, джойстики), візуальні таймери та системи прослуховування. Переваги AT включають підвищений доступ до освіти, персоналізоване навчання, сприяння незалежності, створення інклюзивного середовища та розвиток емпатії серед учнів.
Штучний інтелект (AI) пропонує значні можливості для інклюзивної освіти. AI може адаптувати контент відповідно до індивідуальних стилів навчання, темпу та уподобань, забезпечуючи персоналізоване навчання. Приклади включають Duolingo для адаптивного вивчення мови, MATHia та Squirrel AI для персоналізованих математичних сесій. AI-інструменти, такі як Google Translate та Microsoft Immersive Reader, допомагають подолати мовні бар'єри. AI може аналізувати дані про успішність учнів для раннього виявлення труднощів у навчанні. Гейміфікація, як у Classcraft, використовує AI для створення спільного та привабливого середовища. AI також може забезпечувати транскрипцію лекцій у реальному часі (Otter.ai), допомагати у мозковому штурмі (MindMeister, Coggle), спрощувати складний контент та автоматизувати управління індивідуальними освітніми програмами (ІОП).
Віртуальна (VR) та доповнена реальність (AR) пропонують імерсивні та гейміфіковані навчальні середовища, які можуть адаптуватися до індивідуальних потреб. Ці технології дозволяють персоналізоване навчання через настроювані середовища та гнучкий темп. Вони долають бар'єри доступності за допомогою голосових команд, субтитрів та тактильного зворотного зв'язку. VR/AR створюють безпечні віртуальні простори для відпрацювання соціальних навичок, проведення експериментів у віртуальних лабораторіях (STEM-освіта) та розвитку життєвих навичок через симуляції робочих місць. Ці технології можуть революціонізувати інклюзивну освіту, надаючи захоплюючі та доступні навчальні середовища для учнів з інвалідністю.

Подолання бар'єрів у створенні інклюзивного середовища вимагає багатогранного підходу. Аттитюдні бар'єри, що виникають через хибні уявлення, стереотипи та брак розуміння, є одними з найскладніших для подолання. Для їх усунення необхідна віра в інклюзію, освіта щодо інклюзивних практик, відкритий діалог та моделювання інклюзивної поведінки.

Системні бар'єри – це політики, процедури та практики, які ненавмисно або навмисно виключають або утискають певні групи учнів. Для їх демонтажу необхідний перегляд політик, застосування Універсального Дизайну для Навчання (UDL), впровадження культурно-чутливих методів навчання, співпраця з організаціями інвалідів, збір даних та адвокація.

Трансформаційний шлях до глобальної освіти: Стратегії та ролі зацікавлених сторін

Освіта для сталого розвитку (ESD) та глобального громадянства (GCED)

Освіта для сталого розвитку (ОСР) та освіта для глобального громадянства (ОГГ) є взаємодоповнюючими підходами, що мають вирішальне значення для трансформації освіти. ОСР – це відповідь ЮНЕСКО на нагальні виклики, що стоять перед планетою, вона надає людям знання, навички, цінності, ставлення та поведінку для сталого життя, що є корисним для довкілля, економіки та суспільства. Вона заохочує людей робити відповідальний вибір, що допомагає створити краще майбутнє для всіх. ОСР є ключовою для вирішення кліматичних викликів, забруднення та втрати біорізноманіття.

ОГГ, з іншого боку, має на меті виховання поваги до всіх, формування почуття приналежності до спільного людства та допомогу учням стати відповідальними та активними глобальними громадянами. Вона розвиває основні компетенції, які дозволяють молодим людям активно взаємодіяти зі світом та робити його більш справедливим та сталим. ОГГ сприяє розвитку критичного мислення, емпатії, міжкультурного розуміння, вирішення конфліктів та співпраці.

Педагогічні підходи для ОСР та ОГГ включають інтеграцію різноманітних перспектив у навчальний план, сприяння критичному мисленню та дискусіям, заохочення сервісного навчання та залучення до громади, а також використання технологій та цифрових ресурсів. Важливо створювати інклюзивне середовище в класі, що святкує культурне різноманіття та використовує культурно-чутливу педагогіку. Мультимодальне навчання, проєктна робота та рольові ігри є ефективними методологіями, що дозволяють учням активно брати участь та розвивати необхідні навички. Прикладом інноваційного педагогічного інструменту є "fishbowl" – метод діалогу, який сприяє активній участі та критичному осмисленню, дозволяючи учням досліджувати власні припущення та вчитися на досвіді інших. ЮНЕСКО також активно просуває трансформаційну педагогіку для миру та стійкості, навчаючи педагогів та впроваджуючи її в навчальні програми.

Багатофазовий підхід до впровадження інклюзивної освіти

Не існує єдиного методу планування чи впровадження інклюзії в освіті, оскільки плани дій повинні бути адаптовані до конкретних потреб кожної країни, враховуючи контекстно-специфічні екологічні, соціальні та освітні бар'єри. Однак, загальний підхід передбачає двотрековий шлях: по-перше, зробити загальну освітню систему на всіх рівнях (від дошкільної до вищої) більш інклюзивною для всіх учнів, включаючи інвалідності в усі реформи освіти; по-друге, визначити цільові дії для підтримки осіб з різними типами труднощів, забезпечуючи, наприклад, додаткову підтримку та розумні пристосування для учнів з інвалідністю.

Впровадження інклюзивної освіти може бути структуроване за багатофазовим підходом:

Підготовка: Цей етап включає проведення вступних семінарів, саморефлексію та оцінку поточного рівня інклюзії в школі.
Трансформація педагогів: Вчителі є рушійною силою змін. Необхідно створювати безпечні простори для діалогу, впроваджувати культурно-чутливе навчання та забезпечувати безперервний професійний розвиток. Це дозволяє педагогам інтегрувати ОСР та ОГГ у свої класи, розвивати критичні навички та етичні цінності.
Розширення можливостей учнів: Це передбачає надання академічної та соціально-емоційної підтримки, а також активне залучення учнів до позакласної діяльності. Важливо змістити парадигму інвалідності від дефіциту до "просто іншого виду відмінності" та використовувати мову, орієнтовану на сильні сторони.
Підвищення голосу батьків: Важливим компонентом є залучення батьків через регулярні вечори взаємодії, що сприяють побудові зв'язків між батьками, вчителями та адміністрацією школи.
Впровадження: На цьому етапі забезпечується фізична доступність шкільної інфраструктури, надаються доступні цифрові ресурси та матеріали, створюється позитивна та інклюзивна атмосфера в класі та надаються можливості для висловлення думок учнів.
Моніторинг та оцінка: Це безперервний процес, що включає збір зворотного зв'язку від учнів, педагогів та зацікавлених сторін, аналіз даних для виявлення сильних сторін та областей для покращення, а також включення цього зворотного зв'язку в розробку майбутніх ініціатив.

Ролі зацікавлених сторін

Трансформація глобальної освіти вимагає скоординованих зусиль багатьох зацікавлених сторін.

Уряди та державна політика. Уряди відіграють вирішальну роль у визначенні освіти як національного інвестиційного пріоритету. Вони повинні впроваджувати законодавство, що забезпечує безплатну та обов'язкову освіту, закони про недискримінацію та гарантує право на інклюзивну освіту для всіх. Забезпечення сталого фінансування, збільшення інвестицій та цільова допомога є критично важливими. Покращення базової шкільної інфраструктури та створення закладів, чутливих до дітей, інвалідності та гендеру, також є ключовим. Уряди повинні активно використовувати цифрову трансформацію для покращення доступу, якості та розповсюдження знань. Інвестиції у збільшення кількості вчителів, їх підготовку, професійну кваліфікацію та підтримку є фундаментальними. Важливо також, щоб підходи до трансформації освіти були контекстуалізовані відповідно до унікальних реалій кожної країни.

Освітяни. Вчителі є центральними агентами змін, які не лише передають знання, а й формують критичні навички та етичні цінності серед учнів. Вони відіграють важливу роль в інтеграції концепцій ЦСР в уроки та проєкти, заохочуючи учнів критично осмислювати виклики сталого розвитку та пропонувати рішення. Педагоги повинні сприяти глобальній перспективі, розвиваючи розуміння різних культур, емпатію та почуття глобальної співпраці. Використання інноваційних методів навчання, персоналізованого підходу та фокусу на критичному мисленні покращує результати навчання. Для ефективного виконання цієї місії вчителям необхідна безперервна підготовка та підтримка.

Організації громадянського суспільства (ОГС). ОГС є ключовими факторами у покращенні інклюзивності та справедливості освітньої системи, завдяки їхній сильній присутності на низовому рівні та глибокому розумінню потреб молоді та вразливих груп. Вони виконують такі важливі ролі, як сприяння участі, надання інформації, інновації даних, функція "сторожового пса" та адвокація. ОГС активно сприяють досягненню ЦСР, особливо ЦСР 4 (якісна освіта), ЦСР 8 (гідна праця та економічне зростання) та ЦСР 1 (подолання бідності), через адвокаційні кампанії та нарощування потенціалу. Однак, їхнє залучення до політичного діалогу часто є недостатнім, і це потребує змін.

Приватний сектор. Приватний сектор є одним з ключових стейкхолдерів, що несе фундаментальну відповідальність за прискорення процесу реалізації ЦСР. Компанії можуть інвестувати в освіту та навчання як для своїх співробітників, так і в освітню систему загалом, що створює нові ринки та підвищує кваліфікацію робочої сили. Технологічні та інноваційні можливості приватного сектору також є важливими для досягнення ЦСР. Однак, існують значні ризики, такі як комерціалізація освіти, виключення маргіналізованих громад через високу вартість та нерівномірний розподіл освітніх ресурсів з фокусом на міських центрах. Це може призвести до найму некваліфікованих вчителів або зосередження на високоприбуткових курсах, які не завжди відповідають справжнім освітнім потребам. Для усунення цих викликів необхідна регуляторна рамка, яка забезпечує, щоб приватні установи діяли в найкращих інтересах усіх учнів, особливо з маргіналізованих громад та недостатньо забезпечених регіонів, шляхом стимулювання стипендій, впровадження інклюзивних політик та культурно-чутливих навчальних планів.

Висновки та рекомендації

Трансформація глобальної освіти є не просто бажаною, а життєво необхідною для подолання руйнівних наслідків конфліктів, катастроф та системної нерівності, а також для досягнення Цілей сталого розвитку. Освіта, яка вже є вразливою до існуючих криз, стає ще більш ослабленою під впливом глобальних викликів, що створює ризик увічнення міжпоколінних циклів бідності та нестабільності. Однак, вона також є потужним проактивним інструментом для побудови стійкості, сприяння миру та протидії екстремізму.

Для досягнення цілей, викладених у розглянутих статтях, та забезпечення всебічної інклюзії та безбар'єрного простору, необхідно впровадити наступні ключові трансформації:

Пріоритезація та інвестиції в освіту як стратегічний імператив: Уряди повинні визнати освіту національним інвестиційним пріоритетом, забезпечуючи стале та адекватне фінансування. Це включає безплатну та обов'язкову освіту для всіх, збільшення кількості та якості підготовки вчителів, а також модернізацію шкільної інфраструктури.
Всеосяжна інклюзія як основа:

Фізична доступність: Систематичне усунення архітектурних бар'єрів у всіх освітніх закладах, включаючи пандуси, ліфти, широкі дверні отвори та доступні санвузли. Забезпечення безпечних та доступних маршрутів до школи.
Соціальна інклюзія: Створення шкільної культури, яка цінує різноманітність та сприяє почуттю приналежності для всіх учнів. Це включає моделювання інклюзивної поведінки вчителями, заохочення позитивної взаємодії однолітків, використання кооперативного навчання та проведення класних зборів для розв'язування проблем та розвитку соціальних навичок.
Педагогічна інклюзія: Широке впровадження Універсального Дизайну для Навчання (UDL), що забезпечує множинні засоби представлення інформації, дії та вираження, а також залучення, щоб задовольнити різноманітні стилі навчання та потреби. Застосування культурно-чутливого та мультимодального навчання, що враховує культурне походження учнів та різні формати подачі інформації.
Цифрова інклюзія: Повсюдне інтегрування допоміжних технологій (AT), таких як програмне забезпечення для перетворення тексту в мову, мови в текст, AAC-додатки та альтернативні пристрої введення, для усунення бар'єрів для учнів з інвалідністю. Використання
штучного інтелекту (AI) для персоналізованого навчання, мовного перекладу, раннього втручання та управління ІОП. Впровадження
віртуальної (VR) та доповненої реальності (AR) для створення імерсивних, безпечних та адаптивних навчальних середовищ, що сприяють розвитку соціальних, емоційних та життєвих навичок.

Інтеграція освіти для сталого розвитку (ОСР) та глобального громадянства (ОГГ): Навчальні програми повинні бути перероблені для включення ОСР та ОГГ, надаючи учням знання, навички, цінності та ставлення, необхідні для вирішення глобальних викликів та сприяння миру. Це включає розвиток критичного мислення, емпатії, міжкультурного розуміння та навичок вирішення конфліктів.
Багатостороннє партнерство та адаптивне впровадження: Необхідний скоординований підхід, що включає уряди, освітян, організації громадянського суспільства та приватний сектор. Плани впровадження повинні бути гнучкими та адаптованими до конкретного контексту кожної країни, з безперервним моніторингом та оцінкою прогресу.
Подолання аттитюдних та системних бар'єрів: Активні зусилля повинні бути спрямовані на подолання упереджень та стереотипів через освіту та діалог. Системні бар'єри, такі як дискримінаційні політики та процедури, повинні бути ідентифіковані та усунені шляхом перегляду політик та співпраці з організаціями інвалідів.

Реалізація цих трансформацій забезпечить, що освіта стане не лише засобом передачі знань, а й потужним інструментом для побудови більш справедливих, мирних, стійких та інклюзивних суспільств у всьому світі. Це дозволить майбутнім поколінням не лише виживати в умовах кризи, а й процвітати та активно формувати кращий світ.