Для усіх батьків важливим питанням є: яким саме чином ми можемо допомогти нашим дітям навчатися та процвітати? Мотивація та мотиви – це досить складне питання, оскільки завжди залишаються прихованими, таємними для оточення, навіть для найближчих людей. Безумовно, ми можемо здогадуватися, будувати гіпотези, але спостерігати лише поведінку, коли однакові дії можуть мати під собою різні причини.
Вплив соціального середовища
Діти зростають не у вакуумі. На них впливає соціальне середовище: і чим ближче таке соціальне коло, тим вищий його вплив. І вимога до якості такого впливу також зростає.
Гіперопіка чи гіперконтроль, вертолітне батьківство, завищені очікування батьків від дитини, живлення нарцисичного прояву, стимулювання грошима, страхом чи доступом до ігор – це саме ті методи виховання батьків, які можуть спричиняти психологічні проблеми та блокувати розвиток людей у дорослому віці.
Мотиваційний спектр
Для початку нам потрібно ознайомитися зі спектром стадій мотивації, згідно з теорією самовизначення Едварда Раяна й Річарда Деці.
Амотивація, або стан відсутності мотивації
Перебуваючи в цьому стані, учень чи учениця не розуміють теми й тому відчувають себе відірваним від матеріалу. Вони переживають ситуацію безпорадности, розчарованости у своїх здібностях. У цей момент діти втрачають контроль над ситуацією. Як результат, вони перестають намагатися, оскільки спроби більше не мають сенсу.
Зовнішня мотивація
Зовнішня мотивація – це прагнення до дії, що залежить від зовнішніх стимулів, таких як винагороди або покарання. Вона виникає не через внутрішнє бажання досягти мети, а під впливом зовнішніх факторів, які регулюють поведінку. Зовнішня мотивація обумовлена винагородою/покаранням не стає причиною самостійного бажання щось робити. Через це маємо залежність від «винагороди». Якщо її немає, то зникає також мотивація діяти.
Якщо ми беремо порівняння за стимул, то страждає самооцінка дитини, вона стає залежною від інших. Це дуже простий гачок для маніпуляцій.
Проблемним також є випадок захопленням своїм ідеальним “я”. Цей образ є в кожного/-ої. Але його присутність є здоровою, коли ми можемо обдумати свої внутрішні коливання, розуміти та обирати, як їх регулювати. Коли ж наша реальна особистість не збігається з уявним варіантом, ми стикаємось з проблемою психічного нездоров’я.
Плата за інтегрований варіант – ризик бути вірним/-ою не тій ідеї. Але головне, чим може зашкодити зовнішньоконтрольована та зовнішньорегульована мотивація – розвитку істинної мотивації.
Внутрішня істина мотивація
А тепер уявімо дитину, яка вчиться тому, що їй цікаво, і вона отримує задоволення від процесу. Вона може повністю занурюватись у матеріал і не слідкувати за часом. Навчання приносить їй глибоке почуття задоволення. Вона відчуває повну самостійність і завдяки своїм внутрішнім інтересам розвиває найвищі форми майстерности та компетентности. Це і є внутрішня здорова мотивація, яка спонукає до досягнення своєї мети.
Мотивація – це не стабільна річ
Мотивація – це динамічний процес вибору дій на основі ієрархії виборів. Людина постійно оцінює різні впливи – як внутрішні, так і зовнішні – на цій основі вибудовується ієрархія таких виборів. Її формують всі наявні фізіологічні, психологічні (як раціональні, так і не раціональні) чинники, а також зовнішні обставини.
Сумний факт, який нам всім потрібно знати – внутрішня істинна мотивація до діяльності згасає з віком. У садочку все захоплює, допитливі діти намагаються пізнати все довкола, їм цікаво також у початковій школі. Цей настрій тримається ще 3-4 роки навчання в школі, але в середній школі ми стикаємося з атмосферою контролю. Всі не довіряють підліткам й рівень внутрішньої сутнісної мотивації падає. І, на жаль, залишається з дитиною. Пізнання стає нецікавим? Ні, просто процес мотивації – це те, що має розвиватися, оскільки ієрархія виборів та залученість у світ ускладнюється.
Теорія самовизначення Едвард Райана та Річарда Деці стверджує, що люди мають мотивацію вчитися, розвиватися і змінювати своє життя, якщо задоволені їхні три основні психологічні потреби: компетентність, належність і самостійність. Люди, які не можуть задовольнити ці три потреби, часто не є самостійними у своїх рішеннях, не мають почуття самовизначення, а також проблеми зі психічним здоров’ям.
Потреба в успішності
Компетентність – це відчувати себе ефективним і здібним у діяльності, якою ви займаєтесь. Коли людина усвідомлює свої сильні та слабкі сторони, може відчувати, що здатна вдосконалюватись.
Незалежно від того наскільки малі чи великі досягнення, визнавайте і цінуйте їх. Це може мотивувати іншу людину до подальшого вдосконалення, оскільки вона отримуватиме задоволення від своїх досягнень.
Також пропонуйте ресурси та підтримку. Це допоможе людині досягти своїх цілей. Це може бути навчання, наставництво, доступ до технологій та інших ресурсів.
Належність – я гідний/-а поваги інших
Спорідненість – це відчуття безпеки та зв'язку з людьми навколо. Заохочуйте відкрите й чесне спілкування, допомагаючи людині розвивати навички ефективної комунікації. Це сприяє побудові довіри та взаєморозуміння з оточенням.
Самостійність
Заохочуйте прийняття рішень, надаючи людині можливість зробити вибір, і підтримуйте її вибір, навіть якщо ви з ним не згодні. Це надає людині більшої впевнености.
Три правила для батьків: як убезпечити себе та своїх дітей від незапланованого "добра"
У житті важливо дотримуватися певних правил, які допоможуть вам і вашим дітям уникнути ситуацій, коли добрі наміри можуть завдати шкоди.
Правило 1: Дерево або ліана — оберіть самостійність
Дитина може вирости самостійною, як дерево, або ж залежати від інших, як ліана. Важливо підтримувати її автономію, дозволяючи приймати власні рішення без надмірної опіки. Не перетворюйте дитину на пасивний об'єкт впливу, дайте їй можливість розвивати суб’єктність.
Правило 2: Підтримуйте почуття дитини
Емоційна підтримка дитини — це основа її психологічного добробуту. Пам’ятайте про базові психологічні потреби, які охоплюють відчуття безпеки, визнання та любов. Створіть середовище, де дитина зможе вільно висловлювати свої почуття та розвиватися емоційно.
Правило 3: Ми всі пасажири одного корабля
Коли дитина вчиться самовизначатися, вона повинна робити це етично, не використовуючи ресурси інших людей або експлуатуючи когось чи щось. Це стосується природи, соціальних норм та навіть ваших ресурсів як батьків. Вчіть дітей шукати рішення за принципом "виграш — виграш”, де всі сторони отримують задоволення від результату. Не допускайте, аби дитина будувала свій успіх коштом інших.
Про наш підхід
У Спільношколі ми наголошуємо на комплексному підході до розвитку дитини. Ми підтримуємо всебічний розвиток, зосереджуючись не лише на академічних знаннях, а й на психологічних потребах.
Академічне навчання — це лише частина
Наш підхід не обмежується академічними досягненнями. Ми включаємо їх у ширший контекст, працюючи з психологічними потребами дітей і допомагаючи батькам краще розуміти своїх дітей.
Здорова мотивація — ключовий елемент
У Спільношколі ми приділяємо особливу увагу здоровій мотивації. Ми підживлюємо саме її. Якщо ви бачите, що ваша дитина втратила інтерес до навчання або її мотивація є нездоровою, це може бути сигналом, що потрібно змінити підхід або навіть школу. У Спільношколі ми створюємо середовище, де є повага до учнів/-иць і цінності, що сприяють розвитку здорової внутрішньої мотивації.
Анастасія Киреєва-Кислинська,
фундаторка освітньої екосистеми “Спільношкола”
м. Київ, вул. Родини Крістерів, 20Г
