Статті
For parents
18 January 2023

Як київська приватна школа «Кітерра» адаптувалась до викликів воєнного часу

Розповідаємо, як навчальні заклади виживають в умовах воєнного стану на прикладі школи «Кітерра»

Попередній перегляд автора Ірина Єцкало
Ірина Єцкало
Попередній перегляд статті Як київська приватна школа «Кітерра»  адаптувалась до викликів воєнного часу

Останні кілька років безупинно випробовують нашу стійкість: спочатку світова пандемія, тепер повномасштабна війна, активні бойові дії, відключення електроенергії. Це все неабияк впливає на роботу навчальних закладів, дуже ускладнює можливість функціонування шкіл, нерідко змушує заклади освіти підлаштовуватися до нових реалій, змінювати свою діяльність або закриватися назавжди.

School Navigator поговорив зі співзасновницею та директоркою школи «Кітерра» про їх шлях виживання в умовах воєнного стану.

Аліна Туз, співзасновниця та директорка школи «Кітерра»

«Кітерра» – це альтернативна школа, яку у 2016 році заснували дві мами для своїх дітей-підлітків. Починали з 6, 7, 8 класів та 30 учнів. Кожного року школа розширювалась, бо до проєкту приєднувались ще матусі, які започатковували класи для своїх дітей і опікувались ними. На 24 лютого 2022 «Кітерра» мала 5, 6, 7, 8, 9, 11 класи та 78 вихованців. 

Проєкт «Кітерра» став прекрасною пропозицією на освітньому ринку, бо давав високий академічний рівень освіти без принижень та муштри і не за всі гроші світу. Великою мірою це заслуга вчителів. Більшість із них працювало в «Кітеррі» від початку. За шість років загартувалась певна інтелектуальна і водночас гуманістична культура, яка накривала дітей як парасолькою і вони тягнулись вверх до вчителів і кураторів.

Головними замовниками і дизайнерами школи були мами-співзасновниці, які керували класами: 
– Аліна Туз, директорка, випустила перший клас у 2020 і мала трьох дітей у школі.
– Юлія Корж, вчителька англійської, HR, довела до випуску одинадцятий у 2022 році й мала двох дітей в Кітеррі.
– Юлія Нарбут, системна програмістка, вела клас сина з 5 по 9 класи.
– Юлія Волкова, учителька літератури та методистка, два роки була куратором двох класів. Випуск старшої доньки був у 2021-му, а клас меншого сина вона утримала й під час війни.
– Олена Скобало, журналістка 1+1, ініціювала клас для молодшої доньки. На той час її старший син уже вчився в «Кітеррі» протягом трьох років.

Питання управління, філософії, розкладів, форсмажорів, вирішувались на щотижневій нараді. Засновниці мали різні скіли та експертизу, які реалізовували на користь школи. І всі п'ятеро були кровно зацікавлені в результаті, бо навчали у «Кітеррі» своїх дітей. 

Ця прив'язка дітьми є основною рушійною силою більшості альтернативних шкіл. Коли освічені та успішні мами озираються довкола й бачать рівень загальноосвітньої школи та цінник приватної, то між молотом, ковадлом і питанням «Куди я їх народила?» постає свій проєкт. 

Наскільки правильно ставити в основу школи батьківську мотивацію вивчити дітей? Вона дуже потужна, але скінчена, бо діти виростають. А от чи організовувати школу для інших, якщо ти не вчитель і це не бізнес – складне питання. Жінки, які очолюють невеличкі сімейні школи, вигорають з роками, а у війну ми просто спалахнули як сірники й обвуглились. У «Кітеррі» від організації відійшло четверо із п'яти засновниць. 

Зате ще двоє кураторів, які взяли в 2021/22 навчальному році 5 та 8 класи, продовжили вести їх і у війну заради своїх дітей. Вони сподіваються, що школа відновиться, коли настане мир. Ми дістанемо зі складу парти, ТВ та шкільну бібліотеку й продовжимо творити інноваційну та людяну освіту.

А поки в 2022/23 навчальному році 7, 8 та 9 класи Кітерри працюють автономно в дистанційному режимі. Добрали кількох учнів, скасували свою зарплату, натомість заклали трохи вищу оплату вчителів і вийшли на рівень оплати школи в 4,3-5 тисяч грн/міс. 

Централізованого управління немає, адже воно сильно додало б до вартості навчання. Натомість Юлія Волкова модерує розклади для трьох класів, Ірина Бондаренко на зв'язку зі школою-парасолькою Мідгард, Аліна передає досвід, опікується контрольними й пише дописи.  

Проєкт виживає, як і вся країна. А що буде далі – побачимо.

Читайте, як українські школи справляються з блекаутами тут

Продовжити читати